Казка Рапунцель – Брати Грімм

Брати Грімм

Казка Рапунцель Братів Грімм – одна з найулюбленіших історій для маленьких дівчаток. Це історія про дівчину з золотим довгим волоссям та принца, їх прекрасне кохання, боротьбу добра і зла. Приємного читання!

Читати казку Рапунцель Братів Грімм

Рапунцель українською мовою

Колись давно жили-були в далекій країні добрий чоловік з дружиною. Більше всього на світі їм хотілося мати дитинку, і ось одного разу жінка радісно повідомила чоловіку, що у них буде дитина.

Будинок родини стояв біля високої стіни, що оточувала прекрасний сад злої чаклунки. Ніхто й ніколи не наважувався зазирнути туди, побоюючись накликати на свою голову біди і нещастя. Але жінка іноді милувалася з маленького горищного віконця будиночка прекрасними квітами, чудовими деревами і травами, які вирощувала відьма.

На жаль, майбутня мати захворіла, у неї пропав апетит, і турботливий чоловік поклав дружину в ліжко. Він дбайливо доглядав за коханою, приносячи їй щодня що-небудь смачне, але, на жаль, дружина нічого не їла.

– Люба моя, ти тільки скажи, чого тобі хочеться, і я це принесу! – запитував чоловік.

– Мені хочеться покуштувати травички Рапунцель, що росте в саду чаклунки.

Бажання бачити дружину знову здоровою та щасливою допомагало люблячому чоловікові подолати страх. Дочекавшись темряви, він переліз через високу огорожу і опинився в чужому саду. Здавалося, серце чоловіка ось-ось вистрибне з грудей – так сильно воно калатало від хвилювання. Швидко знайшовши грядку з травою, чоловік нарвав зелені і поспішив додому.

Його дружині й справді стало значно легше, після того, як вона з’їла трохи трави. На наступний ранок молода жінка попросила ще зелені:

– Будь ласка, любий, принеси мені тієї трави, інакше я не одужаю!

Пізно вночі її чоловік знову пробрався в сад. Але не встиг він зірвати і пару стебел трави, як звідкилясь з’явилася стара відьма:

– А-а, злодюжка, попався! Як ти смієш лазити в мій сад?

– Благаю, згляньтеся! Моя дружина захворіла і просила принести їй трохи зелені!

– Ну, добре. Залиш траву собі, однак з умовою: ти віддаси мені свого первістка.

Довелося бідній людині погодитися.

Кілька тижнів потому у щасливої пари народилася красуня-донька. І в той же день у їхньому будинку з’явилася стара зла чаклунка. Батьки благали стару залишити їм дитя, але та навіть і слухати не стала.

– Назву її Рапунцель, – єхидно засміялася зла відьма, схопила дитину і забрала її в свій будинок.

Рапунцель виросла справжньою красунею. У неї були очі кольору фіалок і розкішне волосся, подібні золотої пряжі. Коли дівчинці виповнилося дванадцять років, стара відвела її в дрімучий ліс. Там чаклунка закрила Рапунцель у високій вежі без дверей і сходів з невеликим віконцем в єдиній кімнатці на самому верху. Тільки одну людину могла бачити Рапунцель – бридку відьму, яка щодня провідувала дівчину. Вона підходила до підніжжя вежі і кричала:

– Рапунцель, Рапунцель, ану спусти косу!”

Бідна дівчина слухняно робила те, що їй веліла чаклунка. Гидка стара, мов по канату, піднімалася по її розкішній косі в кімнатку.

Одного разу принц, заблукавши в лісі під час полювання, почув чудовий жіночий спів. Це співала Рапунцель, щоб не відчувати себе самотньою. Принц під’їхав до високої вежі. Поспішаючи, він марно намагався відшукати вхід в будівлю. Сутеніло, молодому хлопцю довелося повернутися додому, але на наступний день він продовжив пошуки. Багато днів поспіль юнак намагався проникнути у вежу й побачити співачку.

І одного разу йому пощастило. Стоячи в кущах і насолоджуючись чудовим голосом невідомої співачки, принц побачив відьму. Затаївшись, він почав спостерігати за чаклункою.

– Рапунцель, Рапунцель, спусти свою косу, – наказала відьма.

Одразу ж з вікна з’явилась чудова золота коса, і баба вилізла за нею в вікно.

– Так ось що мені потрібно зробити, щоб нарешті побачити, хто це так чудово співає! – зрадів хлопець.

Ввечері, стоячи біля підніжжя вежі, він сказав:

– Рапунцель, Рапунцель, спусти свою косу!

І через мить з вікна звисли сплетені золотисті пасма. Принц тут же піднявся по ним нагору.

Рапунцель ніколи в житті не бачила чоловіків. Злякано скрикнувши, вона забилася в кут кімнати.

– Хто ти? – ледь чутно видихнула дівчина.

– Не бійся мене, – ласкаво промовив принц, беручи її тонкі пальчики в свою руку. Він закохався в чарівне створіння з першого ж погляду.

– Я тільки хотів дізнатися, хто так чудово співає.

І принц розповів Рапунцель, як він щодня приходив до вежі, щоб послухати її спів. Поступово дівчина заспокоїлася.

– Виходь за мене заміж, і ми покинемо це жахливе місце, – запропонував принц Рапунцель.

Молодий красивий принц дуже сподобався дівчині.

– Я з радістю втечу з тобою, але як же мені вибратися звідси? Ти можеш спуститися по моїй косі, а як же я? 

Подумавши трохи, полонянка запропонувала:

– Приходь до мене щовечора, і принось з собою шовкові нитки. Я сплету з них міцну мотузку, ми спустимося по ній і втечемо звідси разом.

Принц став приходити до красуні кожен вечір. З ниток, які він приносив з собою, дівчина сплела міцну мотузку. Відьма, здавалося нічого не помічала, поки Рапунцель, замріявшись про свого коханого, не запитала якось стару:

– А чому тебе важче піднімати, ніж принца?

Ах, ти, мерзенне дівчисько! А я думала, що надійно сховала тебе! – зашипіла чаклунка. – А ти спритно мене дурачила!

Вона дістала величезні ножиці, вхопила Рапунцель за чудову косу й відрізала її. Потім зла стара вдарила дівчину по руці і через мить та опинилася в якійсь долині одна-однісінька. Увечері мерзенна відьма повернулася в башту і стала чекати принца.

Незабаром вона почула голос юнака:

– Рапунцель, Рапунцель, опусти свою косу!

Відьма прив’язала один кінець коси до важкого стільця біля вікна, а другий – опустила принцу. Принц швидко видерся наверх. Але у віконці замість прекрасної дівчини його зустріла стара відьма.

– Немає її! Вона зникла для тебе назавжди! – закричала чаклунка і зіштовхнула юнака вниз.

Він впав на кущ ожини, і її гострі шипи оцарапали очі принца. Не бачачи нічого перед собою, нещасний побрів по лісі невідомо куди.

Так він ходив, сумний і сліпий, по лісах і горах багато років. Більше всього на світі молодий чоловік хотів відшукати свою кохану! Принц питав у всіх, кого зустрічав на своєму шляху, про дівчину з очима кольору фіалок і коротким золотим волоссям, але ніхто ніде і ніколи такої не бачив.

Одного разу молодий чоловік потрапив у якусь долину. Раптом йому здалося, що десь неподалік хтось співає.

– Мені знайомий цей голос! – вигукнув принц. – Він належить моїй улюбленій Рапунцель!

Нещасний сліпий пішов туди, звідки лунав чудовий спів, і незабаром знайшов наречену. Молодий чоловік дуже схуд, його одяг перетворився на жалюгідні лахміття, але Рапунцель відразу ж впізнала коханого. Від щастя і жалю дівчина заплакала. Її сльози впали на очі нареченого, і сталося диво – він став бачити!

Разом вони відправилися в королівство принца і зіграли там пишне весілля. Слух про щасливу пару рознісся по всій землі. Мати і батько Рапунцель дізналися, що їхня донька стала принцесою, і їх щастя та гордості не було меж!

Rate article
Поделитесь с друзьями
kolobook.org
Залишити відповідь